- Ліно Василівно, то вам 🎁 Але тілько один. Інші то для Емми Андієвської та Максима Рильського. Не в одної Вас день народження.

А як ви святкуєте 19 березня?

Чи не вперше у Всесвітній день поезії відчуваю не піднесення, а пригнічення; вірші стали тригерами болю, поганих спогадів, відчуття втрати, докорів собі та іншим, а найбільше - світобудові. По суті, все це конвертується у біль та злість. Мо' зміниться все до наступного року
А поки -


...
на підступах до весни з-за скла
прочитано багато поезії
Ліни Костенко мовчки Римарука уголос
двічі Герасим'юка стоячи

треба було почати раніше, ніж наприкінці
для когось минущого року для когось останнього
надолужити згаяне наздогнати невловне ковтнути не прожувавши
наїстись від пуза забрати на той світ у тельбухах
наслухатися власного голосу позиченими словами
набити кишені римами, мов камінням - кидайте хто без гріха підсобіть
легше загрузти в багні на два метри углиб
сидіти скулившись

напевне не вилізу
невпевнено лізу по
Ірванця на десерт
зжеру згодиться
...

Сісти в автобус,
їхати хоч би кудись,
через ліс, через вись,
щоби
бачити віщі сни,
говорити із Богом.

Тільки тепер заважатиме спадок війни
завше: тривога.

Музика теж тривожна,
як і дерева в вікні.
Господи, що Ти залишиш, Боже,
після війни
мені?
Страх або гнів і ярість,
викоріненність, бездомність.
Сісти б в автобус хоч зараз,
сісти б і їхати у невідомість.
І спати, і спати, і спати,
і слухати, слухати, слухати
як дихають квітневі Карпати,
як розквітають рути.

Тільки автобусів більше нема,
бо
в лютому, як скінчилась зима,
вони
спалили
депо…

16.03.2025, Харків

І ще в цей Всесвітній день поезії рекомендую вам канал з віршами чернівецької поетки Марини Горбатюк. Впевнений, що вам її поезія подобатиметься так само, як і мені. Тож коли, як не сьогодні?

https://www.tg-me.com/dassistmeinkampf

От і ще один тиждень пролетів, аж дивно - як швидко.

Показуйте/розказуйте, якими книгами завершили цей тиждень? Що читаєте?

У мене був своєрідний прорив: я таки дочитав Книгу екзотичних снів та реальних подій Василя Ґабора і маю неоднозначні враження. Було б цікаво, якби він написав повноцінний роман.
Потім на одному диханні лупанув пригодницький детектив Замок королеви Бони луцького письменника Сергія Бортнікова. Йдеться про пошуки замку королеви Бони (не того, що в Кременці зберігся), який розташовувався десь за 5-7 км від ого села. Тому й "ковтнув" отак, бо книга про мої околиці. Персонажі - реальні. А з одним я навіть знайомий. На щастя не знайомий з самим Бортніковим 😁 Дядю в листопаді судили за виправдання російської агресії. Піздєц)

Натомість повернувся до читання Кшиштофа Чижевського, і зразу згадав, чому восени закинув його - тригерять мене ці абстракції. А ще взявся знову за збірку поезій Василя Герасим'юка. Колись не дочитав, тому почав спочатку.
І, звісно, почитую Коран.

А ви?

Якби не Threads, то й не знав би, що сьогодні - 25 березня - День читання Толкіна.

Творів Толкіна сьогодні, на жаль, не читав, але все одно збирався переселити якраз сьогодні книжки Професора на інший стелаж, де більше місця. Бо колекція назбиралася немаленька. Тож скромно гордо показую свою підбірку різних видань творів Толкіна + альбом The Art of the Hobbit by J.R.R. Tolkien й аж три біографії - авторства Даніеля Гротта (перша біографія Толкіна), Девіда Брауна та, звісно, Гамфрі Карпентера.

Найбільше пишаюся колекцією різних видань Гобіта - моєї найдавнішої з улюблених книг. Маю їх аж 22 штуки (21 різне видання) - 8 українською, 6 російською, 4 польською, а ще турецькою, чеською, сербською та, звісно, англійською.

Чи збираюся я зупинятися? Ні, не збираюся 🧙🏻‍♂️

Як вам ця моя тематична футболка на Великдень?)

Насправді щиро вітаю всіх своїх підписників християн, котрі святкують цей радісний день - свято Великодня. Для мене він також назавжди залишиться важливим святом - перш за все родинним. Тож бажаю усім благословення Господа, і пам'ятати, що життя перемагає смерть, віра перемагає зневіру, а добро врешті решт перемагає зло. Хоч і боротьба їхня вічна.

Перепрошую, що пропав надовго. Та я повертаюся, адже десь саме в цю пізню годину рівно два роки тому був створений канал Index Librorum. Таке ось маленьке свято, з яким себе і вас вітаю також. І хочу подякувати всім і кожному за те, що ви тут, що ви зі мною - й об'єднують нас книги. Та й не тільки.

🎉 🎂 🎉

Терміново!
Передзамовлення роману Рафала Воячека Санаторій спливає 27 квітня. Лінк унизу. Та спершу трохи контексту.

В інстаграмі з'явився простий, але такий потрібний проєкт Павла Шведа (засновника видавництва Komubook) - Ґраба, - що сповіщає про інтелектуальні книги, які незабаром з'являться друком. І ось виявилося, що мало хто в курсі, що готується українське видання єдиного роману культового польського поета Рафала Воячека Санаторій. І якось так між іншим Павло Швед каже, мовляв, запиши якесь промо-відео про книгу. Ну я і записав. По-стерненківськи суворе й пафосне. Постіронія зайшла в чат 🤭

То що я хочу сказати? Видавництво П'яний корабель зробило важливу річ - підготувало перший український переклад роману в якісному виданні. Він у самій Польщі тільки раз виходив окремою книгою. І ціна за передзамовленням більш ніж демократична - всього 300 гривень. Ви отримаєте круту книгу, та ще й підтримаєте видавництво.

Замовити роман можна через ґуґл-форму за посиланням.

Десь півроку - від листопада - мої книги лежали кількома великими купами в найтеплішій кімнаті будинку, оскільки сусідка за моєю стіною третю зиму підряд проводить у Польщі й не опалює свою квартиру, тож моя кімната стає холодна й волога від конденсату - а від цього страждали книги. З'являлася цвіль, жовтів папір. Тож взимку приходилося їх оберігати, а ще чистити й обробляти формаліном, щоб грибок не поширювався.

Й ось більше місяця тому я нарешті почав їх назад переносити на свої стелажі й розставляти в новому порядку. І я не уявляв, яке це буде непосильне завдання. А ще це - одна з причин, чому моя активність в соцмережах була мінімальна.

Оскільки книги, придбані за останній десь +/- рік я тримав окремо, то тепер виявилося, що в мене катастрофічно бракує місця, щоб розставити всі книги. Щоб оптимально заповнювати полиці, приходиться комбінувати шалені критерії. І все воно ніяк не клеїться.

Аж сумно за часами, коли в мене було менше книг. І це ж я майже не купую новинок. Все одно їх ставити вже ніде 🤷🏻

OMG, уже доступний для перегляду фінальний - 5 сезон - вбивчо книжкового серіалу Ти.

Я подивився щойно першу серію і готовий пищати як школярка, бо мене нагодували всім найкращим, що було в серіалі. Це наче квінтесенція того, що було раніше: той самий Нью-Йорк, книжкова крамниця, таємничі знайомства, щасливий шлюб, інтриги, натяки та відсилки. Йооой, наче римейк першого сезону з усіма фішечками. Творці точно знали, на що натиснути, щоб у нас потекло 🤣 Включно з останнім кадром, хоч він і був ну дуууууже передбачуваним.

Коли пройшов захват перших хвилин, то розумію, що багато чого виглядає штучно, недостатньо яскраво чи провокативно. Все продумано-стримано, так би мовити. Але які ще інтриги, коли ми і так знаємо вже все про головного героя і чого від нього очікувати?

Тим не менше, серіал ну дуже файний. Сподіваюся, до самого кінця триматиме планку.
Гарного мені перегляду!

*сенс життя на найближчі два дні знайдено*

І до новин про справжніх, а не кіношних, збоченців.

Стало відомо, що 24 квітня МОН України надало вчене звання доцента кафедри акторського мистецтва і режисури драми Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого тому самому режисеру Андрію Біолусу.

Цей режисер Молодого театру в Києві звинувачувався в сексуальному насильстві, але так і не був ні звільнений, ні покараний. А тепер він уже й доцент.
Інститут репутації в дії. Правова держава і громадянське суспільство, яке ми (не) заслужили.

В цей момент мені смішно і прикро за те, як цькували і обливали брудом того ж таки Винничука, хоча письменник якраз і вистьобував отаку викладацьку шушваль, що користується посадою в університеті задля харасменту. І поки всі обурювалися і цькували Винничука, писали заяви на вихід з ПЕНу, реальний збоченець і злочинець став доцентом.

Так переможемо.